Баскетбо́л (англ.basketballвідbasket— «кошик» іball— «м'яч»;заст.,діал.кошикі́вка або коші́вка)— спортивна командна гра з м'ячем, який закидають руками в кільце із сіткою (кошик), закріпленою на щиті на висоті 3 метри 5 сантиметрів (10 футів) над майданчиком. Баскетбол є олімпійським видом спорту.
Грають дві команди по 5 осіб на майданчику 28×15м. На коротких сторонах майданчика укріплені на щитах на висоті 305см «кошики»— металеві кільця діаметром 45см з мотузяною сіткою без дна. Переможцем визнається команда, якій вдалось більше число разів закинути м'яч у «кошик» супротивників. Тривалість гри— чотири періоди по 10 хвилин, з двохвилинними перервами між першою та другою і третьою й четвертою чвертями, та великою перервою у 15 хвилин між другим та третім періодом. В Національній баскетбольній Асоціації гра триває 48 хвилин і розбивається на 4 чверті.
Перший чоловічий Чемпіонат світу проведено в1950-у році, а в1953-му— жіночий. У наші дні Чемпіонати світу проводять кожні чотири роки. Найпрестижніші змагання серед збірних команд країн—Олімпійські ігри,Чемпіонат світу з баскетболу, а серед клубних— Чемпіонат НБА та в Європі—Євроліга УЛЕБ, Єврокубок та Кубок виклику ФІБА.
Бадмінто́н— спортивна гра, яка проводиться на невеликому майданчику, поділеному сіткою на 2 рівні частини. На них розташовуються супротивники, які за допомогою ракетки намагаються перекинути волан (коркова або пластмасова півсфера з пір'яним або нейлоновим обрамленням) через сітку на іншу половину корту так, щоб супротивник не зміг відбити його назад. Бадмінтон —олімпійський вид спорту.
Походить ця гра ще зі Стародавнього Сходу та Древньої Італії.Початком сучасного бадмінтону прийнято вважати 1872 рік. Саме тоді герцог Бофорт привіз із Індії ракетки і м'яч з пір'ям у своє помістя Бадмінтон у Глостерширі, Англія (звідси і назва). Перші правила гри були створені англійцями 1887 року й у своїй основі збереглися дотепер. 1883 року створено Асоціацію прихильників бадмінтону, а 5 червня 1934 року— Міжнародну організацію бадмінтону IBF, яка відтоді й організовує численні змагання з бадмінтону.
Світові чемпіонати проводять з1977кожні два роки і включають індивідуальні змагання чоловіків і жінок, парні змагання чоловіків і жінок та змагання змішаних пар. Бадмінтон - олімпійський вид спорту. У наш час найсильнішими вважають спортсменів Данії, Індонезії, Великої Британії, Малайзії, Німеччини, Японії, Китаю.
Дзюдо(яп.柔道, じゅうどう, ''шлях беззбройної боротьби'') —японське бойове мистецтво і вид спорту, що виникло на основіджиу-джитсу. Основні правила, принципи тренувань і проведення змагань були сформульовані Кано Дзіґоро. Датою народження вважається день створення Канопершої школи дзюдо в1882. Починаючи з 2011 року, 28 жовтня (день народження засновника дзюдо Дзіґоро Кано) щорічно відзначатиметься як Всесвітній день дзюдо.
Становлення дзюдо припало на 1880-ті роки, важкий для бойових мистецтв період після реставрації Мейдзі. У той час серед лідерів Японії панувала політика запозичення західної культури і традиційним військовим мистецтвам (будо) було завдано значної шкоди— вони були оголошені «спадщиною дикості іварварства». Старі майстри припиняли вести заняття, деякі навіть вмирали в злиднях.
Кікбо́ксинг (англ.kickboxing) — вид спорту, в якому сполучаються техніка і правила тайського боксу з прийомами карате (удари ногами,підсічки, тощо). Це спортивне єдиноборство, що зародилося у1960-хроках. Історично підрозділяється на американський кікбоксинг (фул-контакт, фул-контакт з лоу-кіком, семі-контакт, лайт-контакт, кік-лайт), японський кікбоксинг (формат К-1) та сольні композиції (музичні форми). У широкому сенсі слова під кікбоксингом іноді розуміють різні ударні єдиноборства, правилами яких дозволені удари руками і ногами з використанням в екіпіровці боксерських рукавичок (тайський бокс,саньда,сават, тощо). Однак на сьогоднішній день це слово має лише одне значення: вид спорту, у якому спортсмени змагаються між собою за визначеними організацією кікбоксингу правилами.
У СРСР та в Україні кікбоксинг з'явився наприкінці 80-х та початку 90-х. У 1987 році в місті Києві була започаткована перша школа кікбоксингу та «Всесоюзна Рада кікбоксингу» (ВРК)[8]. Першовідкривачами цього виду спорту стали каратист Андрій Чистов та боксер Павло Орелза сприяння дипломата Олега Зіброва. Головою ВКР було обрано Зіброва, головним тренером збірної СРСР— Чистова, а старшим тренером— Орла.
Періодом офіційного визнання кікбоксингу в СРСР вважається 1990 рік, коли Держкомспорту СРСР визнав кікбоксинг видом спорту та включив його до системи фізичного виховання молоді.
Перший чемпіонат України (на той час—УРСР) з кікбоксингу відбувся в Києві восени 1990 року, в ньому взяли участь більш ніж 70 спортсменів, а за його підсумками була створена збірна команда республіки.
Після проголошення Незалежност іперша національна федерація кікбоксингу в Україні була зареєстрована 15 березня 1993 року, її президентом став Павло Орел. Однак ще до закінчення процедури юридичної легалізації, на Чемпіонаті світу 1992 року, що проходив у м.Гельсінкі (Фінляндія), кікбоксери вже виступали від незалежної держави та здобули 3 золоті, 2 срібні та 4 бронзові медалі.
До Реєстру визнаних видів спортув ходить декілька версій кікбоксингу.Між ними є невеликі відмінності у правилах, однак головною відмінністю є міжнародна організація, що розвиває даний вид спорту у світі.
· World Association of Kickboxing Organizations(WAKO).В Україні її представляє ВГО «Федерація кікбоксингу України ВАКО».
· International Sport Karate Association(ISKA). Громадська організація «Федерація кікбоксингу України ІСКА» розвиває цей вид спорту на території України.
· World Kickboxing Association(WKA). Національна федерація з виду спорту, яка розвиває його в Україні, має назву «Всеукраїнська кікбоксерська асоціація ВКА».
· World Pan Amateur Kick Boxing Association(WPKA).Представник в Україні— «Український Союз Кікбоксингу».
· World Traditional Kickboxing Association(WTKA). Розвивається організацією «Національна Федерація кікбоксингу України WTKA».
Спортивна аеробіка— вид спорту, який з 1995 року розвивається під керівництвом Міжнародної федерації гімнастики. Спортивна аеробіка є одним з п’яти видів гімнастики поряд зі спортивною та художньою гімнастикою,акробатикою та стрибками на батуті.
Спортивна аеробіка містить елементи спортивної та художньої гімнастики, спортивної акробатики і є одним з найдинамічніших, емоційних, видовищних видів спорту, які вимагають граничного прояву фізичних, психологічних якостей і техніко-тактичних умінь.
Слово «аеробіка» застосовується до різних видів рухової активності, які мають оздоровчу направленість. Його вперше у 1963 році вжив у книзі «Аеробіка» американський лікар Кеннет Купер. У своїй праці автор зазначив позитивні результати досліджень впливу аеробних тренувань на організм людини. Також медик відмічав великий внесок американської танцівниці Джекі Сорренсену розвиток танцювального напрямку аеробіки.
Американська акторка Джейн Фондазначно збагатила танцювальну аеробіку, об’єднавши комплекс танцювальних вправ, які виконуються під музичний супровід, у формат уроку. У 1979 р. у Беверлі Хіллз акторка відкрила свою першу танцювальну студію аеробіки.
У 80-ті роки XX століття аеробіка отримала популярність по всьому світу завдяки борцям за стрункість. У Європі, США, країнах Азії та Південної Америки почали проводити фестивалі та конкурси з аеробіки.
Міжнародна федерація гімнастики розробляє правила та регламент проведення змагань, займається організацією турнірів на міжнародному, континентальному та регіональному рівнях, а також готує суддів, тренерів та спортивних спеціалістів з аеробіки. За кількістю країн-учасниць спортивна аеробіка післяспортивної гімнастикизаймає друге місце та нараховує 87 країн.
Футбол(від англ.football)—командний вид спорту, в який грають дві команди по одинадцять гравців зі сферичним м'ячем. Близько 250 мільйонів чоловіків і жінок із більш ніж 200 країн грають у футбол, що робить його найпопулярнішим у світі видом спорту. Футбол—олімпійський вид спорту.
У футбол грають на прямокутному полі з воротами на кожному кінці. Мета гри полягає в тому, щоб забити м'яч у ворота протилежної команди. Гравцям не дозволено торкатися м'яча руками, поки він перебуває в грі, якщо вони не воротарі (і тільки тоді, коли він перебуває в їхньому штрафному майданчику), або під час укидання м'яча. Інші гравці здебільшого використовують свої ноги, щоб завдати вдару або передати м'яч, але можуть також використовувати голову і тулуб. Команда, яка забиває більше голів до кінця матчу— виграє його. Якщо жодна команда не забила м'яч, або рахунок однаковий, то оголошується нічия, або гра переходить у додатковий час, або пенальті, залежно від формату змагань.
Закони гри спочатку були кодифіковані футбольною асоціацією Англії 1863 року, а згодом поширилися всією планетою. На всесвітньому рівні футболом керує Міжнародною федерацією футбольної асоціації (FIFA;фр.Fédération Internationale de Football Association), яка організовує Кубок світу для чоловіків і жінок щочотири роки.
.png)
.png)
